Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 11182 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже добре.
Проте, розуміючи що Ви, послугуючись поняттям "оберіг" (поганським за його походженням)задля досягнення художньої виразності, мали гарний намір, мушу зазначити, що воно, це поняття, все ж таки (безсторонньо кажучи)принижує життєдайну й оборонну силу Господа. Комментарий автора: Євгене! Я з Вами абсолютно згідна. І, друкуючи цей вірш тут , я зазначила рік його написання. Тоді я тільки-тільки починала шукати Бога, богато чого не розуміючи. Вдячна за відгук. Божих благословінь.
Мы смеёмся в палате(стихи об абортах) - Варвара Скобарка В прошлом году лежала в псковской городской, в гинекологии.
26-го ноября был день выписки нашей послеоперационной палаты,
мы радовались этому с утра, готовились к отъезду, хлопотали...
И вдруг... какой-то бешеный наплыв абортниц... Но, что ещё ужаснее, все врачи, натягивая резиновые фартуки, минуя обычный обход своих больных, устремились в операционную, возле дверей которой сиротливо висел листок с призывом дать жизнь своему ребёнку...
